10 березня в Одеському центрі професійно-технічної освіти для групи № 6 було проведено

Виховну годину «Тараса Шевченка син України»

Мета: Розширити знання учнів про творчість і життєвий шлях Великого українського  поета  і художника Тараса Григоровича Шевченка. Розвивати творчі здібності. Сприяти національному вихованню учнів, виховувати.  Почуття гордості за Україну, за її національного генія.

Вчитель: Шановні. Учні!  Сьогодні ми з вами зібралися, щоб вшанувати пам’ять великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Людини незбагненної долі та багатого таланту, що вражає світ променистою глибиною свого правдивого слова.

1.УЧЕНЬ: У старій хатині, в кріпака колись, в тихий день весняний хлопчик народивсь.

2.УЧЕНЬ: 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) народився хлопчик Тарас у сім’ї кріпаків Шевченків.

3.УЧЕНЬ: Батьки його – Григорій Іванович – був  з роду  вільних козаків. Тобто прадід його був  Вільним козаком. Жив і працював для себе і своєї сім’ї. Григорій Іванович був людиною письменною, грамотною. Мати -  Катерина Бойко була  з бідного кріпацького роду. Вона була доброю, ніжною, роботящою жінкою.

4.УЧЕНЬ: В старенькій хаті край села, над ставом чистим і прозорим. Життя Тарасику дала, кріпачка – мати, вбита горем. Благословенна та година, як народила мати сина.

УЧИТЕЛЬ: Доброта і тепле материнське серце передалося і Тарасові. Тяжким і безрадісним було його дитинство .Перше велике горе яке впало на хлопчика це смерть матері. Котру тяжка праця та голод поклали у домовину. Їй було лише  40 років, а Тарасові дев’ять з половиною. Щоб заробити собі на шматок хліба, Тарас йде до школи дивитися за меншими учнями та носити воду. Батько одружився вдруге взявши вдову теж із дітьми. В хаті почалися сварки, докори, бійки, плач. Мати захищала своїх дітей, батько своїх – і знову сварка. Так – сяк жилося Тарасові, поки живий був  батько. А як застудився у дорозі та помер слідом за матір’ю – сиротам не стало життя у своїй хаті. Найбільше перепадало Тарасові, як найстаршому, до того ж Упертому, правдивому і гарячому.

5.УЧЕНЬ:Помираючи, батько говорив Тарасові: «З мого хазяйства тобі нічого не треба – ти не будеш звичайною людиною: з тебе вийде або щось гарне, або великий ледар, для тебе моя спадщина або нічого не буде варта, або нічим не допоможе.»

УЧИТЕЛЬ: Після смерті батька життя зовсім стало не стерпним. Мачуха нападала на Тараса звинувачуючи його в тому, до чого він був не причетний.. Не витримуючи цього хлопець покидає рідну домівку. Згодом за ним розбігаються і його молодші брати і сестри. З того часу починається його поневіряння по чужих людях.

УЧЕНЬ: Ходив, шукав, що було сили

                 Людей, щоб розуму навчили.

                  Писати вчився у дяка, а малювати в маляра.

                  По селах пас чужі ягнята,

                 Носив і воду школярам.

                 У пана був прислужником.

                І пан віддав його навчатись,

                Щоб потім з нього користь мати.

ВЧИТЕЛЬ: «Літературна спадщина  «Кобзаря». Шевченків «Кобзар» - це біблія народу, це велика книга мудрості та любові до України. Народ, який мав такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як «Кобзар» - безсмертний. Автор зібрав у ній кожну сльозинку, біль і стогін кріпака. Духовну красу і велич народу він підніс

На найвищу височінь, чим і збагатив увесь світ.

УЧЕНЬ: Кобзарем його ми звемо так від роду і до роду  кожний вірш свій і поему він присвячував народу.

УЧЕНИЦЯ: Тарасе, дорогий ти наш Кобзарю!

                    Для кожної родини ти, як свій.

                    Тебе вітають щиро люди.

                     По всій Україні моїй.

ВЧИТЕЛЬ: Багато віршів Шевченка стали піснями. Композитори різних країн писали музику на його вірші. Український композитор Микола Лисенко написав музику більше ніж на сто творів Кобзаря. Всім вам відомий вірш Т.Г,Шевченка  «Зацвіла в долині червона калина». Цей вірш також став піснею, музику до нього написав композитор Я.Степовий.

А ще Шевченко мав здібності до малювання. Коли він заробляв у наймах копієчку, він купляв своїм сестричкам пряничок чи цукерочку, а собі аркуш сірого цупкого паперу. У вільний від роботи час він заховається у бур’яни і малює природу рідної України, або змальовує статуї у панському саду. Хлопця не покидає бажання навчитися малювати. Згодом він потрапляє до маляра, котрий погодився навчити його малювати. Однак пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург і Тарас стає козачком – прислужником.

УЧЕНЬ:Хоче Тарас малювати, прагне він до знань.

            Та за це в житті багато зазнає страждань.

УЧЕНИЦЯ: У вільну хвилину нишком він малює статуї в саду,

                    А вночі він пише вірші про людську біду.

ВЧИТЕЛЬ: Зустріч у Петербурзі і з земляком – художником Сошенком змінила долю Тараса. Він знайомиться з художниками Брюлловим, Венеціановим, поетом Жуковським, які побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі. Він виправдав їхні надії. У 1845 році закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням, вільного художника. Шевченко малює, портрети картини, ілюстрації до своїх віршів. Дуже багато своїх картин Шевченко залишив у спадок своєму народові. У свій час сам того не знаючи Шевченко своєю поезією створив подвиг. Його поетичне слово має чудодійну силу, воно любить і ненавидить, плаче і сміється, радіє і сумує. Його ім’я ми прославляємо у своїх розповідях. Народом складені про нього прислів’я та приказки.

1.УЧЕНЬ: Хто із Шевченком знається, той розуму набирається.

2.УЧЕНЬ: Хто Шевченка прочитав , той багатий серцем став.

3.УЧЕНЬ: Шевченків «Кобзар»- для народу великий дар.

4.УЧЕНЬ: Ми Шевченка славить  будемо і ніколи не забудемо.

ВЧИТЕЛЬ: Всього 47років прожив Т.Г.Шевченко. З них 24 роки був кріпаком, 10 в засланні і тільки 13 років на волі. Він був сином кріпака, а став володарем в царстві духа, він був самоуком, а вказав нові, світлі шляхи професором і ученим. Тяжка доля не змогла перетворити в іржу золото його душі, Стерти його любов до людей, до своєї Батьківщини.

10 березня 1861 року помер Великий Кобзар. Прошу всіх встати і вшанувати його пам’ять хвилиною мовчання.

УЧЕНИЦЯ: Поховали…Тихесенько. Україна плаче

                    Поховали дух великий і серце гаряче.

                    Поховала Україна найкращого сина

                    Вічну пам’ять заспівала уся Україна.

ВЧИТЕЛЬ: Любіть  Україну, як любив її Т.Г.Шевченко. Читайте його твори, і ваша мова стане багатою,чистою, чарівною. Українську мову вважають однією з найкращих мов світу. Тому бажаю вам успішно навчатися, розвивати свою мову, збагачувати новими словами, Шанувати і поважати своїх батьків, жити у дружбі і злагоді.

Завершимо нашу виховну годину віршем Т.Г.Шевченка  «Заповіт»

Як умру то поховайте мене на могилі,

Серед степу широкого, на Вкраїні милій.

Щоб лани широкополі, і лани і кручі

Було видно, було чути, як реве ревучий.

Як понесе з України у синєє море

Кров ворожу…..отоді я  і лани і гори –

Все покину і полину, до самого бога молитися.

Поховайте та вставайте, кайдани порвіте,

 І вражою злою кров’ю волю окропіте.

І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній новій. Не забудьте пам’янути , незлим, тихим словом.

                                    

Сценарій класної години

«Життя не гра - рестарту не буде!»

Мета уроку:

• Профлактіка підліткового суїциду

• Формування життєво важливих позицій у підлітків

завдання:

• Активізувати підлітків до продуктивного мислення, аналізу.

• Розвивати комунікативні вміння учнів

Форма класної години: бесіда-роздум з елементами тренінгу

Попередня підготовка:

1. Пошук афоризмів, віршів, притч по темі класної години

2. Учням пропонується намалювати малюнки на тему «Життя не гра»

Устаткування: презентація, ноутбук, проектор, мульдімедійная дошка, крейда, папір А4, камені великого і середнього розміру, пісок, стакан

Хід класної години

I. Орг. момент.

Учитель: Доброго дня, сідайте!

II. Визначення теми і цілей:

Учитель: я запрошую вас на класну година. А для того, щоб дізнатися тему класної години, я пропоную послухати вірш

Життя не гра

Виктор Сурженко
Перевдягнувся день у ніч,
дворами тінь блукає до світанку.
Крадійка смутку, снів усіх,
що не здійсняться більш, як мрії справжні…
У довгих коридорах тих
незнатність душить, роздуми терзають.
Безум незгоди закричить,
не в кожному із нас сни гоять рани…
Мовчанням, таїнством дістане скрізь
безпомилкова віртуальність…
Пручання варті самоти в житті,
не казка і не гра, все справді...

Учитель: Як ви думаєте, про що ми сьогодні поговоримо? (Про життя, про те, що прекрасно жити).

Учитель: Правильно, ми сьогодні поговоримо про наше життя і про те, що його варто цінувати!

III. Вступне слово

Учитель: Наша розмову я б хотіла розпочати з висловлювання Леонардо Да Вінчі:

Пам'ятай, життя є дар,

Великий дар,

І той,

Хто його не цінує,

Цього дару не заслуговує.

Учитель: Кожному з нас природа подарувала безцінний дар - ЖИТТЯ! Вона створила все, щоб людина була щаслива! Дерева, яскраве сонце, чисту воду, родючий грунт. І нас людей - сильних, красивих, розумних.

Кожна людина народжується для щастя, і, здається, немає місця в його душі для злого духа і низинного вчинку. Але чому ж деякі люди гублять своє життя? Давайте назвемо фактори ризику, коли людям не хочеться жити. (Відповіді дітей: горе, біда, злість, привернути увагу, хвороба, нестача грошей, вина, страх, сором і т.д.)

Добре. А тепер давайте уявимо різні випадки, коли у Вас може бути було на душі погано, а може бути прикро, гірко.

Шляхи вирішення проблем при важких життєвих ситуаціях.

Розглянуті ситуації:

1. Алкоголізм батьків

2. Фінансові труднощі

3. Необґрунтовані звинувачення

4. Нерозділене кохання

5. Насильство з боку дорослих

6. Ставлення до однолітків

Шляхи вирішення:

1. Робота «Телефонів довіри»

2. Допомога професійних психологів, соціологів

3. Підтримка одного

4. Допомога з боку близьких родичів

5. Допомога з боку класного керівника

Учитель: На нелегкому шляху дорослішання кожного можуть підстерігати труднощі і небезпеки. Кожна людина протягом свого життя долає безліч перешкод. Від помилок ніхто не застрахований. Ми постійно стикаємося з різними проблемами, іноді важкими, навіть, здавалося б, нерозв'язними. І помилитися тут не дивно. Але майже будь-яка помилка - поправна. Тому що рішення є у будь-якої проблеми, хоча його пошуки часом забирають багато часу і сил, приносять масу прикрощів. Єдина непоправна помилка - спроба «вийти з гри», відмовитися від пошуку рішень, тобто, по суті справи, відмовитися від самого життя. Іноді людина, зломлений вантажем негараздів, саме так і поступає. Це і є те єдине НЕПРАВИЛЬНЕ рішення, тому що воно непоправно.

Адже СВІТ пофарбовані НЕ ТІЛЬКИ В ЧОРНО-БІЛІ ТОНА! НЕ ІСНУЄ ЖОДНОЇ ПРИЧИНИ, ПО ЯКІЙ МОЖНА БУЛО Б ВІДМОВИТИСЯ ВІД СВОГО МАЙБУТНЬОГО! ЗАТЕ Є БАГАТО ПРИЧИН ЦЬОГО НЕ РОБИТИ.

IV. Притча «Соломоново кільце»

Учитель: Сьогодні ми спробуємо разом виробити принципи, які будуть нам допомагати у важких ситуаціях.

Для цього давайте прослухаємо притчу про кільці Соломона.

Однією з найвідоміших притч вважається притча про кільці царя Соломона. Вона розповідає про те, як Соломон звернувся до свого придворного мудреця із проханням допомогти йому справитися зі своїми почуттями. Син Давида вважався мудрою людиною, але життя його була неспокійною, він часто піддавався пристрастям, які його неймовірно засмучували. На це мудрець відповів, що дарує правителю кільце з висіченим написом: «Це пройде!» Він сказав, що як тільки Соломон відчує радість чи розчарування, він повинен поглянути на прикрасу і прочитати гравіювання, яка протверезить володаря. Саме в ній він повинен знайти порятунок від гнітючих переживань.

Завдяки мудреця Соломон знайшов спокій. Але один раз цар розгнівався так, як ніколи раніше, і навіть напис на кільці йому не допомогла. Він зняв прикрасу і хотів його викинути, але на внутрішній стороні знайшов наступну фразу: «І це пройде!»

Учитель: Як ви можете пояснити цю фразу «Все пройде ... Пройде і це ...» (відповіді учнів)

Учитель: Давайте спробуємо узагальнити нашу думку.

Будь-яка подія в цьому світі - тимчасове, має початок і кінець. Будь-яке засмучення колись закінчиться або настільки пом'якшити, що перестане нас обтяжувати. Треба просто терпляче дочекатися. Попереду ще стільки всього цікавого! Стільки радощів і успіхів! Нерозумно їх позбавлятися через те, що сьогодні на душі не солодко! А ще варто згадати що на відомому кільці був і третій напис  ….. як ви вважаєте 

V. Сенс життя

Учитель: Часто ми чуємо про те, що треба легко жити, насолоджуючись життям. Адже життя досить приємна і людина хоче отримати від життя максимум задоволення. У чому ж полягає сенс життя?

Учитель бере склянку і наповнює її камінням, кожен не менше трьох сантиметрів у діаметрі. В кінці запитує учнів, чи повний стакан? Відповідають: так, сповнений. Тоді вчитель висипає в стакан дрібні камінчики, трохи потрясе її. Природно, дрібні камінчики займають вільне місце між великими каменями. Ще раз запитує в учнів, чи повний стакан? Відповідають: так, сповнений. Тоді він бере коробку, наповнену піском, і насипає його в склянку. Природно, пісок займає повністю існуюче вільне місце і все закриває. Ще раз учитель запитує в учнів, чи повний стакан? Відповідають: так, і на цей раз однозначно, він сповнений.

Учитель: А зараз я хочу, щоб ви зрозуміли, що стакан - це ваше життя. Великі каміння - це найважливіші речі вашого життя: сім'я, здоров'я, друзі, майбутні ваші діти - все те, що необхідно, щоб ваше життя все-таки залишалося повним навіть у випадку, якщо все інше втратиться. Маленькі каміння - це речі, які особисто для вас стають важливими: навчання, потім робота, мобільний телефон, комп'ютер, в подальшому будинок, автомобіль. Пісок - це все інше, дрібниці (повсякденна суєта). Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститися маленькі і великі каміння. І також у вашому житті, якщо витрачати весь час і всю енергію на дрібниці, не залишається місця для найважливіших речей. Тому звертайте уваги на важливі речі, знаходите час для ваших друзів і коханих, стежте за своїм здоров'ям. У вас ще буде час для всього іншого. Слідкуйте за вашими великими каміннями - тільки вони мають ціну, а все інше - це тільки пісок.

VI. Притча «Все в твоїх руках»

Учитель: Притча: Все у твоїх руках

Дуже давно в стародавньому місті жив Майстер, оточений учнями. Найбільш здібний із них якось задумався: “Чи є питання, на яке наш Майстер не зміг би дати відповіді?”

Він пішов на квітучий луг, піймав найкрасивішого метелика й сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки й учневі було лоскотно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

– Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?

Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий у будь-яку мить стиснути їх заради своєї істини.

Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів:

– Все у твоїх руках.

Учитель: Яку думку ми можемо витягти з цієї розповіді? (Відповіді учнів)

VII. Обговорення вираження

Учитель: а як ви розумієте цей вислів «Смерть не має до нас відношення: поки ми живі, її немає, коли є вона, то немає нас» (Епікур) (обговорення)

VIII. Вправа крапля

Учитель: Чи не такий страшний конфлікт, як його наслідки. Людина в таких ситуаціях бачить картинку як би в перевернутому вигляді. Він повністю зосереджений на своєму кривднику, часто подумки прокручує одну і ту ж ситуацію по кілька разів.

Я вам пропоную виконати одну цікаву вправу. А називається вона «Крапля».

Вправа «КРАПЛЯ»

Мета: показати учням, що багато незначні конфлікти, проблеми або неприємні ситуації можна не доводити до крайності, і що будь-яка проблема вирішувана.

Хід вправи: вчитель кожному учню пензликом капає на чистий аркуш паперу по одній краплі гуаші або туші.

Умова: кожен може робити з цією краплею все, що захоче: може подути на неї, щоб вийшло якесь зображення, може з неї щось намалювати або залишити в колишньому стані.

Аналіз: якщо з маленькою краплі вийшла величезна пляма, можна зробити висновок: Не робити з мухи слона!

Учитель: як ви думаєте, що потрібно робити для зняття нервово - психологічної напруги (бажано, щоб учні пригадали самі)

• спортивні заняття

• контрастний душ (лазня)

• прання білизни

• зім'яти газету і викинути

• миття посуду

• погуляти на свіжому повітрі

• послухати музику

• порахувати зуби мовою з внутрішньої сторони

• вдихнути глибоко до 10 разів

• постаратися переключитися на іншу діяльність.

Учитель: Але якщо ви бачите, що в нервово-психологічній напрузі перебуває ваш друг або подруга, постарайтеся відвернути його від похмурих думок, залучіть його в яку-небудь діяльність і не випускайте з поля зору поки ситуація не зміниться в кращу сторону. Робити це потрібно тактовно, ненав'язливо.

IX. рефлексія

Учитель: Сприймайте своє життя як єдину, неповторну в цьому світі!

Дивіться на життя тільки з хорошого боку!

Поважайте свої досягнення! Радійте своїм успіхам!

Любіть своє ЖИТТЯ!

Давайте підсумуємо. Що для вас сенс життя? У вас на парті є листочки з різними написами. Головне, замислитись над цим питанням, виберіть правильний вибір і закріпіть його на дошці

Наприклад, можна запропонувати:

1.                 приходити вчасно;

2.                 В мене є майбутнє

3.                 спілкуватись на основі довіри;

4.                 щирість;

5.                 «Я» - висловлювання;

6.                 радість,

7.                  щастя,

8.                  усмішка,

9.                  любов,

10.             добро,

11.            вдячність,

12.            віра,

13.            альтруїзм,

14.             сміх,

15.            сила,

16.            працездатність,

17.            енергія,

18.            впевненість,

19.            мета,

20.            завдання,

21.            рішення,

22.            розум.

23.            конфіденційність того, що відбувається в групі;

24.            говорити коротко;

25.            вміти слухати;

26.            поважати думку інших;

27.            активність;

28.            вимкнений телефон.

2                       Сьогодні самий чудовий день.

3                        Який прекрасний ранок!

3                      Я сама щаслива людина на світі.

3                      Я магніт для удачі.

3                        Сьогоднішній день принесе мені успіх.

3                      Життя прекрасне.

3                      Сьогодні мені повезе.

X. Підсумок класної години

Епіграф уроку.

Пам'ятай, життя є дар,

Великий дар,

І той,

Хто її не цінує,

Цього дару не заслуговує.

Леонардо Да Вінчі

Учитель: Любіть життя! Цінуйте кожну хвилину! Радійте життю! Радійте кожному сонячному дню, першому снігу, весняного дощику, співу птахів. Не піддавайте себе легкодухість і неуцтво.

Пам'ятайте, що один неправильний ваш крок може коштувати і вашому житті і життів сотень інших людей.

Будьте щасливі!

              

Фрагмент виховної години учнів 1 курсу групи № 6 Одеського центру ПТО

Свято святого Миколая

СЦЕНАРІЙ ДО ВЕЧОРНИЦЬ

 1 ведучій

Звичаї українського народу передусім пов’язані з традиційним світоглядом, який складався протягом багатьох століть і зберіг чимало ознак дохристиянських вірувань. Обряди поділяють на два основних типи: сімейні та календарні. Сімейна обрядовість освячувала перехідні або етапні моменти в житті людини, а календарна – у житті природи або трудовій діяльності людей. Кожне традиційне свято і кожний обряд тісно пов'язувалися з народними віруваннями та повір'ями.

2 ведучій

От наприклад:

Весілля в середовищі українців було справжнім драматичним дійством, що супроводжувалася музикою, співами, танцями, іграми, набуваючи характеру народного свята. Все починалося зі сватання, коли представники родів молодого й молодої домовлялися про весілля. Бували випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження. Тоді вона повертала старостам принесений ними хліб, а молодому «дарувала» гарбуза чи макогона.

 

 1 ведучій    ще є Календарні свята й обряди Багато та цікаво  можна розповідати, але ми сьогодні зібрались не тільки для цього…. Ми хочемо вас запросити в невеличку подорож разом з нашими героями, а саме на

Вечорниці.

 (Легкий сніжок запорошив подвір’я, а на лавці біля хати сидять дідусь та бабуся, гріються в останніх сонячних промінчиках. До них підходить чепурна моложава сусідка)

Марічка:  Чого це ви час марнуєте, порозсідались….   Чи свято яке а я й не знаю???

Баба: Ой Марічко, куди нам поспішати, сидимо добрі часи згадуємо – заспокоїла бабуся сусідку.

Дід: - Пам’ятаєш бабцю, як ми молоді були? Як ото побралися?

Баба: - Так до того як побралися я ще бігала до церкви на Покрови, просила у Божої Матері гарного нареченого

Марічка: - Ой, чи гарного ви взяли (сміється)

Баба: - Та це він зараз такий, а змолоду був дуже гарний та роботящий

Дід: - Да, перший парубок на селі (вирівняв спину, бороду почухав)

Проходять 4 дівчата пісню співають ідуть не с порожніми руками

Баба: - Он, дивіться, дівчата які гарні у нас на селі

Дід: - Марічко, тобі явно робити німа що

Марічка: - ТА що діду, мені молодій та одинокій в хаті робити?

Баба: - Так щоб тобі сумно не було та й хата не порожня була, поклич молодь на вечорниці

Марічка: - О, то добра справа, а шо ж там робити треба?

Баба: - Та тобі особливо нічого і не треба. Скажи одній, другій, що ти не проти щоб в твоїй хаті молодь зібралася

Дід: - Та ні бабо, вона не повинна пропонувати, це до неї молодь з проханням повинна сама прийти та хліба принести, та всякої здоби, а їй ще треба трошки поламатися до того як надати згоду (сміх) Ти, краще, Одарко, як ота «триндичиха» сама дівчатам підкажи до кого звертатися

Баба: - А то добре.

(розходяться)

Гуляють Андрій, Іван та Петро і зустрічають Василя який хмиз несе додому

Андрій: - агов Василь, щось сумно в нас на селі стало (сміх) Чи не знаєш де можна розвіятись?

Василь (скидає свою ношу) : - ото хлопці вам робити нема шо! Чи роботи не маєте?

Іван: - Та да, це ти в нас перший парубок та роботяга

Петро: - Дівки щось таке цокотіли, що є таке свято…чи розвага..(потилицю чухає) кажись, вечорниці

Василь: - Так є таке, та вже й скоро час настане вечорниці гуляти.. Тільки ж, де вільна хата є? І хто нас пустить?

Вибігає Катруся бігає, метушиться, підбігає до хлопців

 Катруся: - Хлопці, любі, чи нема у вас чим гілочку вишні зрізати? (Хлопці сміються)

Іван: - Катруся, зима вже скоро, а ти що, вишню збираєшся саджати? (сміх)

Катруся: - От дурний, (зашарілась) ворожити зібралась!

Петро: – А це як? До чого тут вишня? На дереві ворожити будеш?

Катруся: - А ти що, не знаєш, що ми, дівчата,  зрізаємо гілки вишні чи сливи саме зараз, і ставимо їх у воду або в горщик із землею на покуті. Якщо вони розцвітуть до Різдва або Нового року- то в цьому році поберешся

Андрій: - Дивні діла, а чого це саме зараз?

Катруся: - Так вечорниці ж скоро, час ворожіння та розваг!  - Роксолана

Наталка проходить з гілочками вишні і ховає їх за спину

Наталка: – Чого це ви тут зібралися? Та ґвалту наробили..

Василь: - Вечорниці хочемо і не знаємо де зібратися – Вовочка

Наталка: - Та шо ви не чули! Баба Одарка казала що можна у Марічки зібратися!

Хором: - Ні, не чули

Петро: - А що для цього треба?

Наталка: -  Для проведення вечорниць ми дівчата підшукали простору хатину. Господиня цього дому  - Марічка. Саме вона буде стежити за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць.

Андрій: - А що від нас треба?  - Женя

Наталка: - За участь у вечорницях ви розрахуєтесь хлібом, пирогами або ж іншими продуктами.

Іван: - А дівчата що робити будуть?  - Вітя

Катруся: - В хаті по прибираємо, вареників наваримо та вам загадки підготуємо -  Роксолана

Наталка: - Так, так, не просто в хату попасти та повеселитися, спочатку потрібно розуму попробувати

(молодь розійшлась)

Хата. Марічка порається та співає «Ой, не ходи Грицю…»

В хату заходить Гриць

Гриць: - Сусідко! Чи кликала мене (сміх). Чим це ти зайнята?

Марічка (лякається): - От ти! Налякав! Що не бачиш? Прибираю, бо дівчата мають прийти.

Гриць: - О, так то правду казали, що у тебе в хаті вечорниці будуть? То я тобі допоможу!

Марічка хоче вигнати Гриця, замахується рушником, в хату заходять дівчата

Маруся: - Добрий вечір господиня!

Наталка: - Дозвольте війти

Катруся: - Та ми не з порожніми руками

(ставлять тарілки на стіл, Гриць лізе в тарілки, куштує)

Гриць: - А я, пробу зніму, чи смачно готуєте

пісня «Ішов Гриць з вечорниць»

Дівчата виганяють Гриця з хати. Гриць сидить на лавці на вулиці витирає рота рукавом

Гриць: - Вже поїв, можна і хлопців почекати. (сідає на лаву і бурчить) Я далеко не піду. Як це без мене свято?

Ідуть хлопці, Гриць до них приєднується, стукають до хати їх зустрічає господиня

Марічка: - Чого це ви хлопці прийшли?

Хором: – На вечорниці! 

Марічка: - Так просто не зайдете! Треба себе показати, що ви умієте?

Петро: - А ми, танцювати вміємо! (жартує)

Марічка: - Ну так, станцюйте

Андрій: - Та без дівчат не цікаво

Іван: - Так собі і пару виберемо

Марічка: - То запросіть дівчат 

Василь: - Агов, дівчата, ходіть до нас!

Наталка: - А чого це раптом нам підходити? Ми зайняті

Андрій: - Нас не пускають, заставляють танцювати, а ми без вас не можемо

Дівчата збираються в кучку, міркують

Катруся: - Мені Василь подобається

Тетянка: - А мені Іван!

Маруся: - І мені Василь подобається!!!!!!

Уляна: - Та дівчата, ви ще побийтеся. А давайте загадаємо їм загадки, хто вашу загадку відгадає і буде вашою парою

Уляна: -  Ось послухайте: У нашої бабусі Сидить звір в кожусі, Біля пічки гріється, Без водички миється?  - кіт

Наталка: - Каплі з неба, дахів, стріх, 
Дощ холодний, перший сніг:
Почорнів від листя сад.
Що за місяць?  (Листопад)

Маруся: - В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося.
________: -  Подумаєш, ну й загадка! Стіл то, бо його скатертиною вкривають.
Катруся: - Входить, входить, а в хату не заходить.
________: -   Двері.
Тетяна: -  У хлів іде без шкіри, а виходить з шкурою.

________: - Хліб.
Марічка: -  А в мене така загадка: «Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси?!»
Гриць: - Такого нема. За гроші все купиш.

Марічка: - Та ні! Моя відгадка така «Це молодість і старість». Бережіть, дівчата, молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні тій: «Літа молоді, де ж ви полинули, чи вогні згоріли, чи в морі втонули? Як в морі втопились, припливіть близенько, як в полум’ї згоріли, то болить серденько».

Микола: -  Гей, музики, а заграйте нам отої, що на два боки та на три прискоки.
Танок

Господиня. Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать! В ніч на Святого Андрія дівчата вгадують, хто першою вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого.

Хлопці. Ну, дівчата, ми вас покидаємо. У нас свої справи.

(Хлопці виходять, дівчата залишаються в хаті).

Марічка. Зараз я вам розкажу кілька варіантів ворожіння, а ви як будете йти додому, використайте їх.

Ось, наприклад, щоб дізнатися, як буде зватися чоловік, виходять дівчата на вулицю і питають першого чоловіка: “Дядьку, як вас звати?” Яку відповідь почує дівчина, так і зватимуть її чоловіка.

А ще бігають дівчата до річки, набирають намулу приносять до хати і уважно розглядають. Як що там залізе – чоловік буде ковалем, скло – склярем, земля – хліборобом.

У сні можна побачити нареченого. Лягаючи спати, треба скинути з себе пояс, зробити з нього хрест, та покласти під голову. Якщо присниться вночі сон, що до тебе підійшов парубок, взяв тебе за руку і повів до вінця, то це буде твій суджений.

Уляна. Ой, дівчата, а я щойно ворожила з сестрою.

Катруся та Тетяна. Як? Що?

Тетяна. А ось як! Піймала я у курнику когута та курку. Зв’язала їм хвости, щоб не кричали, накрила їх решетом. Бачимо, мовчать, то ми їх випустили. У мене курка швидше перетягнула – буду верховодити чоловіком! А у моєї сестри перетягнув перший півень – значить, чоловік – верховода. Вона не хоче, вередує! Оце зі мною не пішла!

Марічка. Дівчата, щоб дізнатися, чи вийдеш заміж, треба підійти до хати і послухати, що там говорять.

Наталка. Ой, подруженьки – голубоньки! Пішли ворожити до хати дядька Кіндрата. Він завжди щось покрикує, тітка теж. Що вони на цей раз скажуть.

Марічка. Дівчата! Зачекайте! Давайте запалимо свічки! Та й прочитаємо: !Андрію – добродію, допоможи мені долю відшукати”.

(Дівчата всі разом говорять).

(У глибині сцени хата. Біля хати тин лози. На сцену виходить дівчина зі свічкою в руках).

Уляна

Світи, світи, місяченьку,

І ви, ясні зорі.

Та й просвіти доріженьку

До милого двору.

(На сцену виходять дівчата).

Перехожий. Дівчата, позичте борони!

Дівчата. Борона у вівсі!

Перехожий дід. Виходьте заміж усі!

(Іде другий перехожий Василь).

Дівчата. Хлопче, де ключі?

Василь. У вівсі, щоб ви посивіли всі!

(Дівчата накидаються на хлопця з кулаками).

Василь. Ні, ні, у пшениці, щоб усі ви були молодиці.

Дівчата. Дякуємо!

Наталка. А ось і хата дядьки Кіндрата. Я, мабуть, послухаю, що він каже.

(Підходить до вікна і слухає, про що в хаті говорять).

Голос у хаті баба. Я тобі казала, щоб почекала трохи.

(Дівчина відходить від вікна у розпачі).

Катруся. Дівчата, сидіти мені ще в дівках.

Маруся   Піду  і я послухаю.

Баба Голос у хаті. Ну, іди вже, іди. Тільки не барися!

Маруся  (весело підбігає до дівчат). Подруженьки мої, яка я щаслива! Бути мені в парі цього року!

Уляна . А мені мати розповідала, що вони ворожили на ложках.

Катруся. Як?

Оленка. Постукають ложкою об ложку. Від звуку прокинуться собаки і загавкають. Де загавкають, звідти і старостів чекати.

(Дівчата беруть дві дерев’яні ложки і стукають одна об одну. Всі прислухаються. За сценою чується гавкання собак).

Тетяна. Ой, дівчата, слухайте! Мені бабуся розповідала, як вони молоді бавилися. Знімали один чобіток і кидали через хату. В яку сторону повернута халява, звідти і чекати старостів.

Уляна. Оленко, ану ворожи! На дворі темно, як ми знайдемо чобіток? (Сміються дівчата).

Оленка. Посміхайтеся, а я таки кину. Ви вже всі ворожили, а я ні. (Знімає чобіток і кидає).

Дівчата (разом). Побігли шукати!

(Дівочі голоси за сценою).

-         Шукайте!

-         Ой, нічого не бачу!

-         Знайшла!

-         А куди повернутий носок чобітка?

-         На хату старої Михайлини.

(Сміх).

(У той час, коли дівчата за сценою, виходять хлопці).

Андрій. Довго чобіток шукали?

Микола. Та я його повернув на хату старої Михайлини.

(Усі сміються).

Іван. Що би їм ще нашкодити?

Василь. А давайте цей тин перенесемо в інше місце?

(Підходять до тину, розхитують його і переносять).

(З’являються дівчата. Всі разом).

Дівчата. А де тин? Оце так наворожили…

(Дівчата і хлопці у хаті господині).

Оленка. Ой, тітонька, я вийду заміж.

Катруся. А я ні!

Марічка. Дівчата! Не турбуйтеся. Бо недарма в народі кажуть: “На Андрія робиться надія”. Тож надійтесь на хороших суджених.

Стомлені та веселі хлопці та дівчата разом з господинею заходять до хати. Хлопці сідають по лавам, а дівчата зашарівшись ховають рум’яні лиця за роботою.

Марічка: Ой щось тихо так стало, як  янголи хату перелетіли))) Чого дівчата ховаєтесь, невже працювати сьогодні прийшли??? (глузує)

Андрій: Та вони соромляться, дуже вже гарні ми парубки)))

Марічка: А жартувати, гарні парубки, вміють???

Маруся: Ми краще жартуємо)))   От так диво – дивина:
Виріс ріг у кабана,
Льоха вбралася у пір’я, 
Пси порили все подвір’я.

ПЕТРО    А лаписько в курнику
Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!»
Лізуть горобці на квочку,
Щоб сховатись в холодочку.
УЛЯНА     А ягнята, мов коти,
Геть обсіли всі плоти.
Віл на яворі пасеться,
Кіт у кошику несеться.
МИКОЛА    А індики на воді
Плавають, мов лебеді.
А тепер скажіть мені – 
Де тут правда, а де ні?
Всі    Та тут все переплуталось!

МАРІЧКА: молодь у нас гарна та розумна, і танцювати і жартувати вміють, а ти Гриць хоч на щось годен?

Гриць:  так я мріяти добре вмію)))))

Марічка: тай про що ти мрієш? Щоб нічого не робити???

Гриць: Та так)))
А ще мрію ось про що. 
Коли б я був полтавський соцький, 
Багато б дечого зробив! 
Зробив би так, щоби жилося 
Всім людям добре. Напримір, 
Поставив би я скрізь дерева 

З медових пряників самих, 
І ніжки з холодцю свинячі, 
Щоб з часником росли на них, 
Замість лози росли ковбаси, 
А листя все було б – млинці, 
Земля була б з самої каші 
Та з добрих свіжих потрухів! 
ФІНАЛ 

Марічка: Як же смачно розказує! Аж їсти захотілося. За хороші пісні, за дотепні жарти, пригощай всіх варениками! (тут заходять дід з бабою, Марічка сплескує в  долоні та випроваджує їх)
Оцей горщик візьміть з собою. Нині такий звичай, що лишилося добре од вечері, завтра їсти не можна, ані м’ясного, ні масного нічого. Ото заберіть і бідним людям занесіть, одиноким. 
Дякую всім, хто завітав до моєї хати.  Пригощайтесь, гості дорогі. 
Хай і ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, і великим добром, і дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом. 

Микола: А всім, присутнім на нашому святі, хочемо побажати рости добрими і працьовитими, 

Катруся Чесними і вмілими, 

Петро Чуйними і творчими. 

Тетяна  Щоб уміли бачити красу рідного краю і захоплюватись нею. 

Іван: Щоб вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців!

Марічка: пісня «Я бажаю вам добра»

Автор             майстер в/н Вдовиченко О.В