Фрагмент виховної години учнів 1 курсу групи № 6 Одеського центру ПТО

Свято святого Миколая

СЦЕНАРІЙ ДО ВЕЧОРНИЦЬ

 1 ведучій

Звичаї українського народу передусім пов’язані з традиційним світоглядом, який складався протягом багатьох століть і зберіг чимало ознак дохристиянських вірувань. Обряди поділяють на два основних типи: сімейні та календарні. Сімейна обрядовість освячувала перехідні або етапні моменти в житті людини, а календарна – у житті природи або трудовій діяльності людей. Кожне традиційне свято і кожний обряд тісно пов'язувалися з народними віруваннями та повір'ями.

2 ведучій

От наприклад:

Весілля в середовищі українців було справжнім драматичним дійством, що супроводжувалася музикою, співами, танцями, іграми, набуваючи характеру народного свята. Все починалося зі сватання, коли представники родів молодого й молодої домовлялися про весілля. Бували випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження. Тоді вона повертала старостам принесений ними хліб, а молодому «дарувала» гарбуза чи макогона.

 

 1 ведучій    ще є Календарні свята й обряди Багато та цікаво  можна розповідати, але ми сьогодні зібрались не тільки для цього…. Ми хочемо вас запросити в невеличку подорож разом з нашими героями, а саме на

Вечорниці.

 (Легкий сніжок запорошив подвір’я, а на лавці біля хати сидять дідусь та бабуся, гріються в останніх сонячних промінчиках. До них підходить чепурна моложава сусідка)

Марічка:  Чого це ви час марнуєте, порозсідались….   Чи свято яке а я й не знаю???

Баба: Ой Марічко, куди нам поспішати, сидимо добрі часи згадуємо – заспокоїла бабуся сусідку.

Дід: - Пам’ятаєш бабцю, як ми молоді були? Як ото побралися?

Баба: - Так до того як побралися я ще бігала до церкви на Покрови, просила у Божої Матері гарного нареченого

Марічка: - Ой, чи гарного ви взяли (сміється)

Баба: - Та це він зараз такий, а змолоду був дуже гарний та роботящий

Дід: - Да, перший парубок на селі (вирівняв спину, бороду почухав)

Проходять 4 дівчата пісню співають ідуть не с порожніми руками

Баба: - Он, дивіться, дівчата які гарні у нас на селі

Дід: - Марічко, тобі явно робити німа що

Марічка: - ТА що діду, мені молодій та одинокій в хаті робити?

Баба: - Так щоб тобі сумно не було та й хата не порожня була, поклич молодь на вечорниці

Марічка: - О, то добра справа, а шо ж там робити треба?

Баба: - Та тобі особливо нічого і не треба. Скажи одній, другій, що ти не проти щоб в твоїй хаті молодь зібралася

Дід: - Та ні бабо, вона не повинна пропонувати, це до неї молодь з проханням повинна сама прийти та хліба принести, та всякої здоби, а їй ще треба трошки поламатися до того як надати згоду (сміх) Ти, краще, Одарко, як ота «триндичиха» сама дівчатам підкажи до кого звертатися

Баба: - А то добре.

(розходяться)

Гуляють Андрій, Іван та Петро і зустрічають Василя який хмиз несе додому

Андрій: - агов Василь, щось сумно в нас на селі стало (сміх) Чи не знаєш де можна розвіятись?

Василь (скидає свою ношу) : - ото хлопці вам робити нема шо! Чи роботи не маєте?

Іван: - Та да, це ти в нас перший парубок та роботяга

Петро: - Дівки щось таке цокотіли, що є таке свято…чи розвага..(потилицю чухає) кажись, вечорниці

Василь: - Так є таке, та вже й скоро час настане вечорниці гуляти.. Тільки ж, де вільна хата є? І хто нас пустить?

Вибігає Катруся бігає, метушиться, підбігає до хлопців

 Катруся: - Хлопці, любі, чи нема у вас чим гілочку вишні зрізати? (Хлопці сміються)

Іван: - Катруся, зима вже скоро, а ти що, вишню збираєшся саджати? (сміх)

Катруся: - От дурний, (зашарілась) ворожити зібралась!

Петро: – А це як? До чого тут вишня? На дереві ворожити будеш?

Катруся: - А ти що, не знаєш, що ми, дівчата,  зрізаємо гілки вишні чи сливи саме зараз, і ставимо їх у воду або в горщик із землею на покуті. Якщо вони розцвітуть до Різдва або Нового року- то в цьому році поберешся

Андрій: - Дивні діла, а чого це саме зараз?

Катруся: - Так вечорниці ж скоро, час ворожіння та розваг!  - Роксолана

Наталка проходить з гілочками вишні і ховає їх за спину

Наталка: – Чого це ви тут зібралися? Та ґвалту наробили..

Василь: - Вечорниці хочемо і не знаємо де зібратися – Вовочка

Наталка: - Та шо ви не чули! Баба Одарка казала що можна у Марічки зібратися!

Хором: - Ні, не чули

Петро: - А що для цього треба?

Наталка: -  Для проведення вечорниць ми дівчата підшукали простору хатину. Господиня цього дому  - Марічка. Саме вона буде стежити за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць.

Андрій: - А що від нас треба?  - Женя

Наталка: - За участь у вечорницях ви розрахуєтесь хлібом, пирогами або ж іншими продуктами.

Іван: - А дівчата що робити будуть?  - Вітя

Катруся: - В хаті по прибираємо, вареників наваримо та вам загадки підготуємо -  Роксолана

Наталка: - Так, так, не просто в хату попасти та повеселитися, спочатку потрібно розуму попробувати

(молодь розійшлась)

Хата. Марічка порається та співає «Ой, не ходи Грицю…»

В хату заходить Гриць

Гриць: - Сусідко! Чи кликала мене (сміх). Чим це ти зайнята?

Марічка (лякається): - От ти! Налякав! Що не бачиш? Прибираю, бо дівчата мають прийти.

Гриць: - О, так то правду казали, що у тебе в хаті вечорниці будуть? То я тобі допоможу!

Марічка хоче вигнати Гриця, замахується рушником, в хату заходять дівчата

Маруся: - Добрий вечір господиня!

Наталка: - Дозвольте війти

Катруся: - Та ми не з порожніми руками

(ставлять тарілки на стіл, Гриць лізе в тарілки, куштує)

Гриць: - А я, пробу зніму, чи смачно готуєте

пісня «Ішов Гриць з вечорниць»

Дівчата виганяють Гриця з хати. Гриць сидить на лавці на вулиці витирає рота рукавом

Гриць: - Вже поїв, можна і хлопців почекати. (сідає на лаву і бурчить) Я далеко не піду. Як це без мене свято?

Ідуть хлопці, Гриць до них приєднується, стукають до хати їх зустрічає господиня

Марічка: - Чого це ви хлопці прийшли?

Хором: – На вечорниці! 

Марічка: - Так просто не зайдете! Треба себе показати, що ви умієте?

Петро: - А ми, танцювати вміємо! (жартує)

Марічка: - Ну так, станцюйте

Андрій: - Та без дівчат не цікаво

Іван: - Так собі і пару виберемо

Марічка: - То запросіть дівчат 

Василь: - Агов, дівчата, ходіть до нас!

Наталка: - А чого це раптом нам підходити? Ми зайняті

Андрій: - Нас не пускають, заставляють танцювати, а ми без вас не можемо

Дівчата збираються в кучку, міркують

Катруся: - Мені Василь подобається

Тетянка: - А мені Іван!

Маруся: - І мені Василь подобається!!!!!!

Уляна: - Та дівчата, ви ще побийтеся. А давайте загадаємо їм загадки, хто вашу загадку відгадає і буде вашою парою

Уляна: -  Ось послухайте: У нашої бабусі Сидить звір в кожусі, Біля пічки гріється, Без водички миється?  - кіт

Наталка: - Каплі з неба, дахів, стріх, 
Дощ холодний, перший сніг:
Почорнів від листя сад.
Що за місяць?  (Листопад)

Маруся: - В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося.
________: -  Подумаєш, ну й загадка! Стіл то, бо його скатертиною вкривають.
Катруся: - Входить, входить, а в хату не заходить.
________: -   Двері.
Тетяна: -  У хлів іде без шкіри, а виходить з шкурою.

________: - Хліб.
Марічка: -  А в мене така загадка: «Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси?!»
Гриць: - Такого нема. За гроші все купиш.

Марічка: - Та ні! Моя відгадка така «Це молодість і старість». Бережіть, дівчата, молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні тій: «Літа молоді, де ж ви полинули, чи вогні згоріли, чи в морі втонули? Як в морі втопились, припливіть близенько, як в полум’ї згоріли, то болить серденько».

Микола: -  Гей, музики, а заграйте нам отої, що на два боки та на три прискоки.
Танок

Господиня. Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать! В ніч на Святого Андрія дівчата вгадують, хто першою вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого.

Хлопці. Ну, дівчата, ми вас покидаємо. У нас свої справи.

(Хлопці виходять, дівчата залишаються в хаті).

Марічка. Зараз я вам розкажу кілька варіантів ворожіння, а ви як будете йти додому, використайте їх.

Ось, наприклад, щоб дізнатися, як буде зватися чоловік, виходять дівчата на вулицю і питають першого чоловіка: “Дядьку, як вас звати?” Яку відповідь почує дівчина, так і зватимуть її чоловіка.

А ще бігають дівчата до річки, набирають намулу приносять до хати і уважно розглядають. Як що там залізе – чоловік буде ковалем, скло – склярем, земля – хліборобом.

У сні можна побачити нареченого. Лягаючи спати, треба скинути з себе пояс, зробити з нього хрест, та покласти під голову. Якщо присниться вночі сон, що до тебе підійшов парубок, взяв тебе за руку і повів до вінця, то це буде твій суджений.

Уляна. Ой, дівчата, а я щойно ворожила з сестрою.

Катруся та Тетяна. Як? Що?

Тетяна. А ось як! Піймала я у курнику когута та курку. Зв’язала їм хвости, щоб не кричали, накрила їх решетом. Бачимо, мовчать, то ми їх випустили. У мене курка швидше перетягнула – буду верховодити чоловіком! А у моєї сестри перетягнув перший півень – значить, чоловік – верховода. Вона не хоче, вередує! Оце зі мною не пішла!

Марічка. Дівчата, щоб дізнатися, чи вийдеш заміж, треба підійти до хати і послухати, що там говорять.

Наталка. Ой, подруженьки – голубоньки! Пішли ворожити до хати дядька Кіндрата. Він завжди щось покрикує, тітка теж. Що вони на цей раз скажуть.

Марічка. Дівчата! Зачекайте! Давайте запалимо свічки! Та й прочитаємо: !Андрію – добродію, допоможи мені долю відшукати”.

(Дівчата всі разом говорять).

(У глибині сцени хата. Біля хати тин лози. На сцену виходить дівчина зі свічкою в руках).

Уляна

Світи, світи, місяченьку,

І ви, ясні зорі.

Та й просвіти доріженьку

До милого двору.

(На сцену виходять дівчата).

Перехожий. Дівчата, позичте борони!

Дівчата. Борона у вівсі!

Перехожий дід. Виходьте заміж усі!

(Іде другий перехожий Василь).

Дівчата. Хлопче, де ключі?

Василь. У вівсі, щоб ви посивіли всі!

(Дівчата накидаються на хлопця з кулаками).

Василь. Ні, ні, у пшениці, щоб усі ви були молодиці.

Дівчата. Дякуємо!

Наталка. А ось і хата дядьки Кіндрата. Я, мабуть, послухаю, що він каже.

(Підходить до вікна і слухає, про що в хаті говорять).

Голос у хаті баба. Я тобі казала, щоб почекала трохи.

(Дівчина відходить від вікна у розпачі).

Катруся. Дівчата, сидіти мені ще в дівках.

Маруся   Піду  і я послухаю.

Баба Голос у хаті. Ну, іди вже, іди. Тільки не барися!

Маруся  (весело підбігає до дівчат). Подруженьки мої, яка я щаслива! Бути мені в парі цього року!

Уляна . А мені мати розповідала, що вони ворожили на ложках.

Катруся. Як?

Оленка. Постукають ложкою об ложку. Від звуку прокинуться собаки і загавкають. Де загавкають, звідти і старостів чекати.

(Дівчата беруть дві дерев’яні ложки і стукають одна об одну. Всі прислухаються. За сценою чується гавкання собак).

Тетяна. Ой, дівчата, слухайте! Мені бабуся розповідала, як вони молоді бавилися. Знімали один чобіток і кидали через хату. В яку сторону повернута халява, звідти і чекати старостів.

Уляна. Оленко, ану ворожи! На дворі темно, як ми знайдемо чобіток? (Сміються дівчата).

Оленка. Посміхайтеся, а я таки кину. Ви вже всі ворожили, а я ні. (Знімає чобіток і кидає).

Дівчата (разом). Побігли шукати!

(Дівочі голоси за сценою).

-         Шукайте!

-         Ой, нічого не бачу!

-         Знайшла!

-         А куди повернутий носок чобітка?

-         На хату старої Михайлини.

(Сміх).

(У той час, коли дівчата за сценою, виходять хлопці).

Андрій. Довго чобіток шукали?

Микола. Та я його повернув на хату старої Михайлини.

(Усі сміються).

Іван. Що би їм ще нашкодити?

Василь. А давайте цей тин перенесемо в інше місце?

(Підходять до тину, розхитують його і переносять).

(З’являються дівчата. Всі разом).

Дівчата. А де тин? Оце так наворожили…

(Дівчата і хлопці у хаті господині).

Оленка. Ой, тітонька, я вийду заміж.

Катруся. А я ні!

Марічка. Дівчата! Не турбуйтеся. Бо недарма в народі кажуть: “На Андрія робиться надія”. Тож надійтесь на хороших суджених.

Стомлені та веселі хлопці та дівчата разом з господинею заходять до хати. Хлопці сідають по лавам, а дівчата зашарівшись ховають рум’яні лиця за роботою.

Марічка: Ой щось тихо так стало, як  янголи хату перелетіли))) Чого дівчата ховаєтесь, невже працювати сьогодні прийшли??? (глузує)

Андрій: Та вони соромляться, дуже вже гарні ми парубки)))

Марічка: А жартувати, гарні парубки, вміють???

Маруся: Ми краще жартуємо)))   От так диво – дивина:
Виріс ріг у кабана,
Льоха вбралася у пір’я, 
Пси порили все подвір’я.

ПЕТРО    А лаписько в курнику
Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!»
Лізуть горобці на квочку,
Щоб сховатись в холодочку.
УЛЯНА     А ягнята, мов коти,
Геть обсіли всі плоти.
Віл на яворі пасеться,
Кіт у кошику несеться.
МИКОЛА    А індики на воді
Плавають, мов лебеді.
А тепер скажіть мені – 
Де тут правда, а де ні?
Всі    Та тут все переплуталось!

МАРІЧКА: молодь у нас гарна та розумна, і танцювати і жартувати вміють, а ти Гриць хоч на щось годен?

Гриць:  так я мріяти добре вмію)))))

Марічка: тай про що ти мрієш? Щоб нічого не робити???

Гриць: Та так)))
А ще мрію ось про що. 
Коли б я був полтавський соцький, 
Багато б дечого зробив! 
Зробив би так, щоби жилося 
Всім людям добре. Напримір, 
Поставив би я скрізь дерева 

З медових пряників самих, 
І ніжки з холодцю свинячі, 
Щоб з часником росли на них, 
Замість лози росли ковбаси, 
А листя все було б – млинці, 
Земля була б з самої каші 
Та з добрих свіжих потрухів! 
ФІНАЛ 

Марічка: Як же смачно розказує! Аж їсти захотілося. За хороші пісні, за дотепні жарти, пригощай всіх варениками! (тут заходять дід з бабою, Марічка сплескує в  долоні та випроваджує їх)
Оцей горщик візьміть з собою. Нині такий звичай, що лишилося добре од вечері, завтра їсти не можна, ані м’ясного, ні масного нічого. Ото заберіть і бідним людям занесіть, одиноким. 
Дякую всім, хто завітав до моєї хати.  Пригощайтесь, гості дорогі. 
Хай і ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, і великим добром, і дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом. 

Микола: А всім, присутнім на нашому святі, хочемо побажати рости добрими і працьовитими, 

Катруся Чесними і вмілими, 

Петро Чуйними і творчими. 

Тетяна  Щоб уміли бачити красу рідного краю і захоплюватись нею. 

Іван: Щоб вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців!

Марічка: пісня «Я бажаю вам добра»

Автор             майстер в/н Вдовиченко О.В