Фрагмент виховної години учнів 1 курсу групи № 6 Одеського центру ПТО

Свято святого Миколая

СЦЕНАРІЙ ДО ВЕЧОРНИЦЬ

 1 ведучій

Звичаї українського народу передусім пов’язані з традиційним світоглядом, який складався протягом багатьох століть і зберіг чимало ознак дохристиянських вірувань. Обряди поділяють на два основних типи: сімейні та календарні. Сімейна обрядовість освячувала перехідні або етапні моменти в житті людини, а календарна – у житті природи або трудовій діяльності людей. Кожне традиційне свято і кожний обряд тісно пов'язувалися з народними віруваннями та повір'ями.

2 ведучій

От наприклад:

Весілля в середовищі українців було справжнім драматичним дійством, що супроводжувалася музикою, співами, танцями, іграми, набуваючи характеру народного свята. Все починалося зі сватання, коли представники родів молодого й молодої домовлялися про весілля. Бували випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження. Тоді вона повертала старостам принесений ними хліб, а молодому «дарувала» гарбуза чи макогона.

 

 1 ведучій    ще є Календарні свята й обряди Багато та цікаво  можна розповідати, але ми сьогодні зібрались не тільки для цього…. Ми хочемо вас запросити в невеличку подорож разом з нашими героями, а саме на

Вечорниці.

 (Легкий сніжок запорошив подвір’я, а на лавці біля хати сидять дідусь та бабуся, гріються в останніх сонячних промінчиках. До них підходить чепурна моложава сусідка)

Марічка:  Чого це ви час марнуєте, порозсідались….   Чи свято яке а я й не знаю???

Баба: Ой Марічко, куди нам поспішати, сидимо добрі часи згадуємо – заспокоїла бабуся сусідку.

Дід: - Пам’ятаєш бабцю, як ми молоді були? Як ото побралися?

Баба: - Так до того як побралися я ще бігала до церкви на Покрови, просила у Божої Матері гарного нареченого

Марічка: - Ой, чи гарного ви взяли (сміється)

Баба: - Та це він зараз такий, а змолоду був дуже гарний та роботящий

Дід: - Да, перший парубок на селі (вирівняв спину, бороду почухав)

Проходять 4 дівчата пісню співають ідуть не с порожніми руками

Баба: - Он, дивіться, дівчата які гарні у нас на селі

Дід: - Марічко, тобі явно робити німа що

Марічка: - ТА що діду, мені молодій та одинокій в хаті робити?

Баба: - Так щоб тобі сумно не було та й хата не порожня була, поклич молодь на вечорниці

Марічка: - О, то добра справа, а шо ж там робити треба?

Баба: - Та тобі особливо нічого і не треба. Скажи одній, другій, що ти не проти щоб в твоїй хаті молодь зібралася

Дід: - Та ні бабо, вона не повинна пропонувати, це до неї молодь з проханням повинна сама прийти та хліба принести, та всякої здоби, а їй ще треба трошки поламатися до того як надати згоду (сміх) Ти, краще, Одарко, як ота «триндичиха» сама дівчатам підкажи до кого звертатися

Баба: - А то добре.

(розходяться)

Гуляють Андрій, Іван та Петро і зустрічають Василя який хмиз несе додому

Андрій: - агов Василь, щось сумно в нас на селі стало (сміх) Чи не знаєш де можна розвіятись?

Василь (скидає свою ношу) : - ото хлопці вам робити нема шо! Чи роботи не маєте?

Іван: - Та да, це ти в нас перший парубок та роботяга

Петро: - Дівки щось таке цокотіли, що є таке свято…чи розвага..(потилицю чухає) кажись, вечорниці

Василь: - Так є таке, та вже й скоро час настане вечорниці гуляти.. Тільки ж, де вільна хата є? І хто нас пустить?

Вибігає Катруся бігає, метушиться, підбігає до хлопців

 Катруся: - Хлопці, любі, чи нема у вас чим гілочку вишні зрізати? (Хлопці сміються)

Іван: - Катруся, зима вже скоро, а ти що, вишню збираєшся саджати? (сміх)

Катруся: - От дурний, (зашарілась) ворожити зібралась!

Петро: – А це як? До чого тут вишня? На дереві ворожити будеш?

Катруся: - А ти що, не знаєш, що ми, дівчата,  зрізаємо гілки вишні чи сливи саме зараз, і ставимо їх у воду або в горщик із землею на покуті. Якщо вони розцвітуть до Різдва або Нового року- то в цьому році поберешся

Андрій: - Дивні діла, а чого це саме зараз?

Катруся: - Так вечорниці ж скоро, час ворожіння та розваг!  - Роксолана

Наталка проходить з гілочками вишні і ховає їх за спину

Наталка: – Чого це ви тут зібралися? Та ґвалту наробили..

Василь: - Вечорниці хочемо і не знаємо де зібратися – Вовочка

Наталка: - Та шо ви не чули! Баба Одарка казала що можна у Марічки зібратися!

Хором: - Ні, не чули

Петро: - А що для цього треба?

Наталка: -  Для проведення вечорниць ми дівчата підшукали простору хатину. Господиня цього дому  - Марічка. Саме вона буде стежити за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць.

Андрій: - А що від нас треба?  - Женя

Наталка: - За участь у вечорницях ви розрахуєтесь хлібом, пирогами або ж іншими продуктами.

Іван: - А дівчата що робити будуть?  - Вітя

Катруся: - В хаті по прибираємо, вареників наваримо та вам загадки підготуємо -  Роксолана

Наталка: - Так, так, не просто в хату попасти та повеселитися, спочатку потрібно розуму попробувати

(молодь розійшлась)

Хата. Марічка порається та співає «Ой, не ходи Грицю…»

В хату заходить Гриць

Гриць: - Сусідко! Чи кликала мене (сміх). Чим це ти зайнята?

Марічка (лякається): - От ти! Налякав! Що не бачиш? Прибираю, бо дівчата мають прийти.

Гриць: - О, так то правду казали, що у тебе в хаті вечорниці будуть? То я тобі допоможу!

Марічка хоче вигнати Гриця, замахується рушником, в хату заходять дівчата

Маруся: - Добрий вечір господиня!

Наталка: - Дозвольте війти

Катруся: - Та ми не з порожніми руками

(ставлять тарілки на стіл, Гриць лізе в тарілки, куштує)

Гриць: - А я, пробу зніму, чи смачно готуєте

пісня «Ішов Гриць з вечорниць»

Дівчата виганяють Гриця з хати. Гриць сидить на лавці на вулиці витирає рота рукавом

Гриць: - Вже поїв, можна і хлопців почекати. (сідає на лаву і бурчить) Я далеко не піду. Як це без мене свято?

Ідуть хлопці, Гриць до них приєднується, стукають до хати їх зустрічає господиня

Марічка: - Чого це ви хлопці прийшли?

Хором: – На вечорниці! 

Марічка: - Так просто не зайдете! Треба себе показати, що ви умієте?

Петро: - А ми, танцювати вміємо! (жартує)

Марічка: - Ну так, станцюйте

Андрій: - Та без дівчат не цікаво

Іван: - Так собі і пару виберемо

Марічка: - То запросіть дівчат 

Василь: - Агов, дівчата, ходіть до нас!

Наталка: - А чого це раптом нам підходити? Ми зайняті

Андрій: - Нас не пускають, заставляють танцювати, а ми без вас не можемо

Дівчата збираються в кучку, міркують

Катруся: - Мені Василь подобається

Тетянка: - А мені Іван!

Маруся: - І мені Василь подобається!!!!!!

Уляна: - Та дівчата, ви ще побийтеся. А давайте загадаємо їм загадки, хто вашу загадку відгадає і буде вашою парою

Уляна: -  Ось послухайте: У нашої бабусі Сидить звір в кожусі, Біля пічки гріється, Без водички миється?  - кіт

Наталка: - Каплі з неба, дахів, стріх, 
Дощ холодний, перший сніг:
Почорнів від листя сад.
Що за місяць?  (Листопад)

Маруся: - В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося.
________: -  Подумаєш, ну й загадка! Стіл то, бо його скатертиною вкривають.
Катруся: - Входить, входить, а в хату не заходить.
________: -   Двері.
Тетяна: -  У хлів іде без шкіри, а виходить з шкурою.

________: - Хліб.
Марічка: -  А в мене така загадка: «Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси?!»
Гриць: - Такого нема. За гроші все купиш.

Марічка: - Та ні! Моя відгадка така «Це молодість і старість». Бережіть, дівчата, молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні тій: «Літа молоді, де ж ви полинули, чи вогні згоріли, чи в морі втонули? Як в морі втопились, припливіть близенько, як в полум’ї згоріли, то болить серденько».

Микола: -  Гей, музики, а заграйте нам отої, що на два боки та на три прискоки.
Танок

Господиня. Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать! В ніч на Святого Андрія дівчата вгадують, хто першою вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого.

Хлопці. Ну, дівчата, ми вас покидаємо. У нас свої справи.

(Хлопці виходять, дівчата залишаються в хаті).

Марічка. Зараз я вам розкажу кілька варіантів ворожіння, а ви як будете йти додому, використайте їх.

Ось, наприклад, щоб дізнатися, як буде зватися чоловік, виходять дівчата на вулицю і питають першого чоловіка: “Дядьку, як вас звати?” Яку відповідь почує дівчина, так і зватимуть її чоловіка.

А ще бігають дівчата до річки, набирають намулу приносять до хати і уважно розглядають. Як що там залізе – чоловік буде ковалем, скло – склярем, земля – хліборобом.

У сні можна побачити нареченого. Лягаючи спати, треба скинути з себе пояс, зробити з нього хрест, та покласти під голову. Якщо присниться вночі сон, що до тебе підійшов парубок, взяв тебе за руку і повів до вінця, то це буде твій суджений.

Уляна. Ой, дівчата, а я щойно ворожила з сестрою.

Катруся та Тетяна. Як? Що?

Тетяна. А ось як! Піймала я у курнику когута та курку. Зв’язала їм хвости, щоб не кричали, накрила їх решетом. Бачимо, мовчать, то ми їх випустили. У мене курка швидше перетягнула – буду верховодити чоловіком! А у моєї сестри перетягнув перший півень – значить, чоловік – верховода. Вона не хоче, вередує! Оце зі мною не пішла!

Марічка. Дівчата, щоб дізнатися, чи вийдеш заміж, треба підійти до хати і послухати, що там говорять.

Наталка. Ой, подруженьки – голубоньки! Пішли ворожити до хати дядька Кіндрата. Він завжди щось покрикує, тітка теж. Що вони на цей раз скажуть.

Марічка. Дівчата! Зачекайте! Давайте запалимо свічки! Та й прочитаємо: !Андрію – добродію, допоможи мені долю відшукати”.

(Дівчата всі разом говорять).

(У глибині сцени хата. Біля хати тин лози. На сцену виходить дівчина зі свічкою в руках).

Уляна

Світи, світи, місяченьку,

І ви, ясні зорі.

Та й просвіти доріженьку

До милого двору.

(На сцену виходять дівчата).

Перехожий. Дівчата, позичте борони!

Дівчата. Борона у вівсі!

Перехожий дід. Виходьте заміж усі!

(Іде другий перехожий Василь).

Дівчата. Хлопче, де ключі?

Василь. У вівсі, щоб ви посивіли всі!

(Дівчата накидаються на хлопця з кулаками).

Василь. Ні, ні, у пшениці, щоб усі ви були молодиці.

Дівчата. Дякуємо!

Наталка. А ось і хата дядьки Кіндрата. Я, мабуть, послухаю, що він каже.

(Підходить до вікна і слухає, про що в хаті говорять).

Голос у хаті баба. Я тобі казала, щоб почекала трохи.

(Дівчина відходить від вікна у розпачі).

Катруся. Дівчата, сидіти мені ще в дівках.

Маруся   Піду  і я послухаю.

Баба Голос у хаті. Ну, іди вже, іди. Тільки не барися!

Маруся  (весело підбігає до дівчат). Подруженьки мої, яка я щаслива! Бути мені в парі цього року!

Уляна . А мені мати розповідала, що вони ворожили на ложках.

Катруся. Як?

Оленка. Постукають ложкою об ложку. Від звуку прокинуться собаки і загавкають. Де загавкають, звідти і старостів чекати.

(Дівчата беруть дві дерев’яні ложки і стукають одна об одну. Всі прислухаються. За сценою чується гавкання собак).

Тетяна. Ой, дівчата, слухайте! Мені бабуся розповідала, як вони молоді бавилися. Знімали один чобіток і кидали через хату. В яку сторону повернута халява, звідти і чекати старостів.

Уляна. Оленко, ану ворожи! На дворі темно, як ми знайдемо чобіток? (Сміються дівчата).

Оленка. Посміхайтеся, а я таки кину. Ви вже всі ворожили, а я ні. (Знімає чобіток і кидає).

Дівчата (разом). Побігли шукати!

(Дівочі голоси за сценою).

-         Шукайте!

-         Ой, нічого не бачу!

-         Знайшла!

-         А куди повернутий носок чобітка?

-         На хату старої Михайлини.

(Сміх).

(У той час, коли дівчата за сценою, виходять хлопці).

Андрій. Довго чобіток шукали?

Микола. Та я його повернув на хату старої Михайлини.

(Усі сміються).

Іван. Що би їм ще нашкодити?

Василь. А давайте цей тин перенесемо в інше місце?

(Підходять до тину, розхитують його і переносять).

(З’являються дівчата. Всі разом).

Дівчата. А де тин? Оце так наворожили…

(Дівчата і хлопці у хаті господині).

Оленка. Ой, тітонька, я вийду заміж.

Катруся. А я ні!

Марічка. Дівчата! Не турбуйтеся. Бо недарма в народі кажуть: “На Андрія робиться надія”. Тож надійтесь на хороших суджених.

Стомлені та веселі хлопці та дівчата разом з господинею заходять до хати. Хлопці сідають по лавам, а дівчата зашарівшись ховають рум’яні лиця за роботою.

Марічка: Ой щось тихо так стало, як  янголи хату перелетіли))) Чого дівчата ховаєтесь, невже працювати сьогодні прийшли??? (глузує)

Андрій: Та вони соромляться, дуже вже гарні ми парубки)))

Марічка: А жартувати, гарні парубки, вміють???

Маруся: Ми краще жартуємо)))   От так диво – дивина:
Виріс ріг у кабана,
Льоха вбралася у пір’я, 
Пси порили все подвір’я.

ПЕТРО    А лаписько в курнику
Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!»
Лізуть горобці на квочку,
Щоб сховатись в холодочку.
УЛЯНА     А ягнята, мов коти,
Геть обсіли всі плоти.
Віл на яворі пасеться,
Кіт у кошику несеться.
МИКОЛА    А індики на воді
Плавають, мов лебеді.
А тепер скажіть мені – 
Де тут правда, а де ні?
Всі    Та тут все переплуталось!

МАРІЧКА: молодь у нас гарна та розумна, і танцювати і жартувати вміють, а ти Гриць хоч на щось годен?

Гриць:  так я мріяти добре вмію)))))

Марічка: тай про що ти мрієш? Щоб нічого не робити???

Гриць: Та так)))
А ще мрію ось про що. 
Коли б я був полтавський соцький, 
Багато б дечого зробив! 
Зробив би так, щоби жилося 
Всім людям добре. Напримір, 
Поставив би я скрізь дерева 

З медових пряників самих, 
І ніжки з холодцю свинячі, 
Щоб з часником росли на них, 
Замість лози росли ковбаси, 
А листя все було б – млинці, 
Земля була б з самої каші 
Та з добрих свіжих потрухів! 
ФІНАЛ 

Марічка: Як же смачно розказує! Аж їсти захотілося. За хороші пісні, за дотепні жарти, пригощай всіх варениками! (тут заходять дід з бабою, Марічка сплескує в  долоні та випроваджує їх)
Оцей горщик візьміть з собою. Нині такий звичай, що лишилося добре од вечері, завтра їсти не можна, ані м’ясного, ні масного нічого. Ото заберіть і бідним людям занесіть, одиноким. 
Дякую всім, хто завітав до моєї хати.  Пригощайтесь, гості дорогі. 
Хай і ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, і великим добром, і дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом. 

Микола: А всім, присутнім на нашому святі, хочемо побажати рости добрими і працьовитими, 

Катруся Чесними і вмілими, 

Петро Чуйними і творчими. 

Тетяна  Щоб уміли бачити красу рідного краю і захоплюватись нею. 

Іван: Щоб вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців!

Марічка: пісня «Я бажаю вам добра»

Автор             майстер в/н Вдовиченко О.В

Традиції та звичаї українського народу - класна година

Традиції в Україні цікаві й самобутні, але при всьому дуже різноманітні і поширені! І що цікаво – наша молодь із задоволенням їх дотримується. Ця тема для класного часу дуже актуальна. Тому, сьогодні 18.11.2016 в Одеському центрі професійно- технічної освіти, в групі № 6 за професією "Оператор комп'ютерного набору ; Касир торгівельного залу" класним керівником - Вдовиченко Оксаною Вікторівною, була розглянута ця тема.

 Традиції і звичаї передаються з покоління в покоління і цей факт є доказом існування душі народної, вдячності своїм предкам, глибинної пам’яті (яку вчені називають архетипічною) та усвідомлення зв’язку поколінь. Українські традиції, жива та вельми цікава народна спадщина, формувалися багато століть. Тому ж, незважаючи на нашу культурологічну «європейськість» і відносну молодість держави, ми вміємо берегти духовну наступність і добре знаємось на рідних неписаних законах, українських звичаях і традиціях.

Всеукраїнський диктант національної єдності у День української писемності та мови.

Диктант національної єдності задумувався 16 років тому саме як спосіб об’єднатися навколо слова. Наша першочергова мета не стільки перевіряти грамотність, хоча це також дуже важливо, скільки закликати все більше людей приєднуватися, отож і група № 6, Одеського центру професійно-технічної освіти з професії: Оператор комп’ютерного набор; Касир торгівельного залу», - усією групою доєдналась до цієї акції.

В ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» була проведена конкурсно-ігрова програма "Один день в армії", у якій із задоволенням приняла участь і група № 6 "Оператор комп'ютерного набору; Касир торгівельного залу" 

Вересень добігає кінця і саме в цю пору, для батьків учнів Одеського центру професійно –технічної освіти, проводяться батьківські збори. Такі зустрічі є важливою складовою для подальших виховних та навчальних процесів, а також для ознайомлення з правилами та правами учнів 1 курсу. 23.09.2016 року відбулись батьківські збори в групі № 6 за професією «Оператор комп’ютерного набору; Касир торгівельного залу» де батьки мали змогу задати всі питання, що їх хвилюють майстру виробничого навчання Вдовиченко О.В., а також поділитись першими враженнями своїх дітей від навчального закладу.

ДЕНЬ РОЖДЕНИЯ

Гулять в любимом городе, да еще в день его рождения, это особое удовольствие. Очень приятно, когда гости города восхищаются красотами, архитектурой, памятниками -  Одессы. Когда сам город – вдруг ожил и даже природа стала ярче, улыбок на улицах стало больше. С ДНЕМ РОЖДЕНИЯ!!! – ЖИВИ И ПРОЦВЕТАЙ ЛЮБИМЫЙ ГОРОД ЕЩЕ МИЛЛИОН ЛЕТ!