10 березня в Одеському центрі професійно-технічної освіти для групи № 6 було проведено
Виховну годину «Тараса Шевченка син України»
Мета: Розширити знання
учнів про творчість і життєвий шлях Великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Розвивати
творчі здібності. Сприяти національному вихованню учнів, виховувати. Почуття гордості за Україну, за її
національного генія.
Вчитель: Шановні.
Учні! Сьогодні ми з вами зібралися, щоб
вшанувати пам’ять великого
українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Людини незбагненної
долі та багатого таланту, що вражає світ променистою глибиною свого правдивого
слова.
1.УЧЕНЬ:
У старій хатині, в кріпака колись, в тихий день весняний хлопчик народивсь.
2.УЧЕНЬ:
9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині
Черкаська область) народився хлопчик Тарас у сім’ї кріпаків Шевченків.
3.УЧЕНЬ:
Батьки його – Григорій Іванович – був з
роду вільних козаків. Тобто прадід його
був Вільним козаком.
Жив і працював для себе і своєї сім’ї. Григорій Іванович був людиною
письменною, грамотною. Мати - Катерина
Бойко була з бідного кріпацького роду.
Вона була доброю,
ніжною, роботящою жінкою.
4.УЧЕНЬ:
В старенькій хаті край села, над ставом чистим і прозорим. Життя
Тарасику дала, кріпачка – мати, вбита горем. Благословенна та
година, як народила мати сина.
УЧИТЕЛЬ:
Доброта і тепле материнське серце передалося і Тарасові. Тяжким і безрадісним
було його дитинство .Перше велике горе яке впало на хлопчика це смерть матері.
Котру тяжка праця та голод поклали у домовину. Їй було
лише 40 років, а Тарасові дев’ять з
половиною. Щоб заробити собі
на шматок хліба, Тарас йде до школи дивитися за меншими учнями та носити воду. Батько одружився вдруге взявши вдову теж із дітьми. В хаті
почалися сварки, докори, бійки, плач. Мати захищала своїх дітей, батько своїх –
і знову сварка. Так – сяк жилося Тарасові, поки живий був батько. А як застудився у дорозі та помер
слідом за матір’ю – сиротам не стало життя у своїй хаті.
Найбільше перепадало Тарасові, як найстаршому, до того ж Упертому, правдивому і
гарячому.
5.УЧЕНЬ:Помираючи,
батько говорив Тарасові: «З мого хазяйства тобі нічого не треба – ти не будеш
звичайною людиною: з тебе вийде або щось гарне, або великий ледар, для тебе моя
спадщина або нічого не буде варта, або нічим не допоможе.»
УЧИТЕЛЬ:
Після смерті батька життя зовсім стало не стерпним. Мачуха нападала на Тараса
звинувачуючи його в тому, до чого він був не причетний.. Не витримуючи цього
хлопець покидає рідну домівку. Згодом за ним розбігаються і його молодші брати
і сестри. З того часу починається його поневіряння по чужих людях.
УЧЕНЬ:
Ходив, шукав, що було сили
Людей, щоб розуму навчили.
Писати вчився у дяка, а
малювати в маляра.
По селах пас чужі
ягнята,
Носив і воду школярам.
У пана був прислужником.
І пан віддав його навчатись,
Щоб потім з нього користь мати.
ВЧИТЕЛЬ:
«Літературна спадщина «Кобзаря». Шевченків
«Кобзар» - це біблія народу, це велика книга мудрості та любові до України. Народ,
який мав такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як «Кобзар» -
безсмертний. Автор зібрав у ній кожну сльозинку, біль і
стогін кріпака. Духовну
красу і велич народу він підніс
На
найвищу височінь, чим і збагатив увесь світ.
УЧЕНЬ:
Кобзарем його ми звемо так від роду і до роду кожний вірш свій і поему він присвячував
народу.
УЧЕНИЦЯ:
Тарасе, дорогий ти наш Кобзарю!
Для кожної родини ти, як
свій.
Тебе вітають щиро люди.
По всій Україні моїй.
ВЧИТЕЛЬ:
Багато віршів Шевченка стали піснями. Композитори різних країн писали музику на
його вірші. Український композитор Микола Лисенко написав музику більше ніж на
сто творів
Кобзаря. Всім вам відомий вірш Т.Г,Шевченка
«Зацвіла в долині червона калина». Цей вірш також
став піснею, музику до нього написав композитор Я.Степовий.
А ще Шевченко мав здібності до малювання. Коли він заробляв у
наймах копієчку, він купляв своїм сестричкам пряничок
чи цукерочку, а собі аркуш сірого цупкого паперу. У вільний від роботи час він
заховається у бур’яни і малює природу рідної України, або змальовує статуї у
панському саду. Хлопця
не покидає бажання навчитися малювати. Згодом він потрапляє до маляра, котрий погодився
навчити його малювати. Однак пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург і
Тарас стає козачком – прислужником.
УЧЕНЬ:Хоче
Тарас малювати, прагне він до знань.
Та за це в житті багато зазнає
страждань.
УЧЕНИЦЯ:
У вільну хвилину нишком він малює статуї в саду,
А вночі він пише вірші про
людську біду.
ВЧИТЕЛЬ:
Зустріч у Петербурзі і з земляком – художником Сошенком змінила долю Тараса. Він
знайомиться з художниками Брюлловим, Венеціановим, поетом Жуковським, які
побачили великі
здібності молодого художника і викупили його з неволі. Він виправдав їхні
надії. У 1845 році закінчив Петербурзьку художню
академію з двома срібними медалями і званням, вільного художника. Шевченко
малює, портрети картини, ілюстрації до своїх віршів. Дуже багато своїх картин
Шевченко залишив у спадок своєму народові. У свій час сам
того не знаючи Шевченко своєю поезією створив подвиг. Його поетичне слово має чудодійну
силу, воно любить і ненавидить, плаче і сміється, радіє і сумує. Його ім’я ми
прославляємо у своїх розповідях. Народом складені про нього прислів’я та
приказки.
1.УЧЕНЬ:
Хто із Шевченком знається, той розуму набирається.
2.УЧЕНЬ:
Хто Шевченка прочитав , той багатий серцем став.
3.УЧЕНЬ:
Шевченків «Кобзар»- для народу великий дар.
4.УЧЕНЬ:
Ми Шевченка славить будемо і ніколи не
забудемо.
ВЧИТЕЛЬ:
Всього 47років прожив Т.Г.Шевченко. З них 24 роки був кріпаком, 10 в засланні і
тільки 13 років на
волі. Він був сином кріпака, а став володарем в царстві духа, він був самоуком,
а вказав нові, світлі
шляхи професором і ученим. Тяжка доля не змогла перетворити в іржу золото його
душі, Стерти
його любов до людей, до своєї Батьківщини.
10
березня 1861 року помер Великий Кобзар. Прошу всіх встати і вшанувати його
пам’ять хвилиною мовчання.
УЧЕНИЦЯ:
Поховали…Тихесенько. Україна плаче
Поховали дух великий і
серце гаряче.
Поховала Україна найкращого
сина
Вічну пам’ять заспівала уся
Україна.
ВЧИТЕЛЬ:
Любіть Україну, як любив її
Т.Г.Шевченко. Читайте його твори, і ваша мова стане багатою,чистою,
чарівною. Українську мову вважають однією з найкращих мов світу. Тому
бажаю вам успішно навчатися, розвивати свою мову, збагачувати новими словами, Шанувати
і поважати своїх батьків, жити у дружбі і злагоді.
Завершимо
нашу виховну годину віршем Т.Г.Шевченка
«Заповіт»
Як
умру то поховайте мене на могилі,
Серед
степу широкого, на Вкраїні милій.
Щоб
лани широкополі, і лани і кручі
Було
видно, було чути, як реве ревучий.
Як
понесе з України у синєє море
Кров
ворожу…..отоді я і лани і гори –
Все
покину і полину, до самого бога молитися.
Поховайте
та вставайте, кайдани порвіте,
І вражою злою кров’ю волю окропіте.
І
мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній новій. Не забудьте пам’янути , незлим,
тихим словом.
